1. Міріам та Аарон нарікали на Мойсея через жінку-кушійку, бо він одружився з кушійкою.
2. Вони говорили: «Хіба Господь промовляє тільки через Мойсея? Хіба Він не промовляв також і через нас?» І Господь почув це.
3. (Мойсей був дуже сумирний, скромніший за будь-кого на землі).
4. Раптом Господь наказав Мойсею, Аарону та Міріам: «Прийдіть до намету зібрання, усі троє». Тож усі троє прийшли.
5. Тоді Господь зійшов у хмарному стовпі, зупинився при вході до намету зібрання і покликав: «Аароне та Міріам!» Обоє вийшли наперед.
6. Він промовив: «Почуйте слова Мої. Коли є серед вас пророк, Я, Господь, відкриваюсь йому у з’яві. Я розмовляю з ним уві сні.
7. Але зі слугою Моїм Мойсеєм не так. Я довіряю йому весь дім Свій.
8. Я розмовляю з ним прямо, ясно, а не загадками, і бачить він образ Господа. Як же ви не боїтеся нарікати на слугу Мого Мойсея?»
9. Господь розгнівався на них і зник.
10. Коли ж хмара відійшла від намету, то лишилася там Міріам. Шкіра Міріам була вкрита коростою, білою, мов сніг. Аарон обернувся до Міріам і побачив, що вона прокажена.
11. Тоді Аарон промовив до Мойсея: «О пане мій, не карай нас за те, що ми стали дурними; ми згрішили.
12. Благаю, не дай їй бути немов мертвонароджена дитина, що, напівзогнила, виходить з материної утроби.
13. Тож Мойсей благав Господа: „О Боже, благаю, зціли її!”»
14. Тоді Господь сказав Мойсею: «Якби батько її плюнув їй в обличчя, чи не була б вона зганьблена на сім днів? Тож виведи її поза табір, та після семи днів їй можна буде повернутися».
15. То вивели вони Міріам із табору на сім днів, і люди не рушали, доки Міріам не привели назад.
16. По тому люди пішли з Газерота й стали табором у пустелі Паран.