1. Тоді почув я гучний голос, що промовив із храму до семи Ангелів: «Підіть і вилийте на землю сім чаш Божого гніву».
2. І пішов перший Ангел і вилив свою чашу на землю, й страшні болючі хвороби обкидали тих людей, які позначені були печаткою звіра і вклонялись образу його.
3. Потім другий Ангел вилив чашу свою в море. І перетворилося воно на кров, як у мерця, й тоді все, що живе було в морі, загинуло.
4. Тоді третій Ангел вилив чашу свою в річки й водні джерела, й перетворилися вони на кров.
5. І почув я голос Ангела води, звернений до Бога: «Ти справедливий у вироках Своїх. Ти Той, Хто є і завжди був, — єдиний святий.
6. Бо пролили люди кров святих і пророків, отож дав Ти і їм крові напитися. Саме на це вони й заслуговують».
7. І почув я, як вівтар промовив: «Так, Господи Боже Всемогутній, Твій суд — праведний і справедливий».
8. Тоді четвертий Ангел вилив чашу свою на сонце, й дано йому було спалювати людей у вогні.
9. І спека страшенна палила людей. Вони паплюжили ім’я Боже, у владі Якого були всі ті кари, але не покаялися й не прославили Його.
10. Коли п’ятий Ангел вилив чашу свою на престол звіра, то затьмарилося царство його. Люди від болю кусали собі язики.
11. Вони проклинали Бога Небесного за біль й хвороби, але не покаялися у вчинках своїх.
12. Тоді шостий Ангел вилив чашу свою у велику річку Євфрат, і вода в ній висохла. Тож відкрилася дорога царям зі сходу.
13. І побачив я, як вийшли із уст змія, звіра і лжепророка три нечисті духи, немов жаби.
14. Ці духи були демонами і вміли чинити дива. Вони пішли до царів усього світу, щоб зібрати їх разом на битву у Великий День Всемогутнього Бога.
15. «Стережіться! Я з’явлюся несподівано, немов злодій. Щасливий той, хто в цей час не спить і має поруч одяг, щоб не голим вийти і щоб люди не бачили сорому його!»
16. Отож зібрали нечисті духи царів у місці, яке гебрейською мовою називається Армаґеддон.
17. Коли сьомий Ангел вилив чашу свою у повітря, то гучний голос долинув з престолу, що у храмі. Він сказав: «Збулося!»
18. І засвітилися блискавки, почувся гуркіт, розлігся грім, і стався великий землетрус. Це був найстрашніший землетрус за всі часи, відколи людина з’явилася на землі.
19. Велике місто розкололося на три частини, і впали міста поганські. Бог не забув і про великий Вавилон, й дав йому випити чашу вина Свого страшного гніву.
20. Зникли всі острови й гори.
21. І величезний град, мов каменюки вагою приблизно в тридцять кілограмів, падав на людей з неба, і вони проклинали Бога за цю кару, бо лихо то було страшне.