1. Повідав також притчу їм про те, що треба завжди молитися і не сумувати,
2. Кажучи: В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився,
3. А в тому місті була одна вдова, і вона, коли приходила до нього, то сказала: Захисти мене від служника мого.
4. Але він тривалий час не хотів. А пізніше сказав сам собі: Хоч я Бога й не боюся і людей не соромлюся,
5. Та оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше надокучати мені.
6. І сказав Господь: Чуєте, що каже суддя неправедний?
7. Хіба не захистить Бог вибраних Своїх, що волають до Нього вдень і вночі, хоча й не поспішає захистити їх?
8. Повідую вам, що надасть їм захист невдовзі. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?
9. Повідав також для деяких, котрі були певні в собі, що вони праведні, хоч принижували інших, отаку притчу:
10. Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися; один фарисей, а другий - митник.
11. Фарисей почав молитися сам у собі так: Боже! Дякую тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники або, як оцей митник:
12. Пощуся двічі на тиждень і даю десяту частку від усього, що надбаю.
13. А митник стояв оддалік і не смів навіть очей підвести до неба; але бив себе в груди, і благав: Боже! Будь милостивий до мене грішника!
14. Повідую вам, що цей повернувся додому більш виправданий, аніж той: бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, піднесеться.
15. Приносили до нього й немовлят, щоб Він торкнувся до них; а учні, коли бачили те, забороняли їм.
16. Але Ісус, підкликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже;
17. Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.
18. І запитав Його хтось із старшин: Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?
19. Ісус сказав йому: Нащо ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, а тільки один Бог.
20. Чи відаєш Заповіді: Не чини перелюбу; не убивай; не кради; не свідкуй неправдиво; шануй батька твого і матір твою.
21. А він сказав: Усе це я пильнував ще від юности моєї.
22. Зачувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: Усе, що маєш, продай, роздай убогим і будеш мати скарби на небесах, і приходь, та йди за Мною.
23. А він, як почув це, зажурився, тому що був дуже багатим.
24. Ісус побачив, що він зажурився і сказав: Як важко багатим увійти до Царства Божого!
25. Бо зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.
26. Ті, що слухали це, сказали: А хто ж може врятуватися?
27. Але Він сказав: Те, що неможливе людям, можливе Богові.
28. А Петро сказав Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою.
29. Він сказав їм: Істину повідую вам: Немає нікого, хто залишив би дім, чи батьків, чи братів і сестер, чи дружину, чи дітей заради Царства Божого,
30. І не дістав би набагато більше цього часу, і в наступному вікові - життя вічне.
31. Відкликавши дванадцятеро учнів Своїх, сказав їм: Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і звершиться все написане через пророків про Сина Людського:
32. Бо видадуть Його поганам і зневажать Його, і образять, і обплюють Його,
33. І будуть бити, і вб'ють Його; і третього дня воскресне.
34. Але вони нічого зі сказаного не втямили; ці слова були для них утаємничені, і вони не зрозуміли почутого.
35. А коли підходив Він до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині;
36. І коли почув, що повз нього проходить народ, запитав: Що це таке?
37. Йому сказали, що Ісус Назарянин іде.
38. Тоді він закричав: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене!
39. Ті, що простували попереду, примушували його замовкнути; але він ще голосніше кричав: Сину Давидів! Помилуй мене.
40. Ісус зупинився і наказав привести його до Себе. І, коли той підійшов до Нього, запитав його:
41. Чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господе! Щоб мені прозріти.
42. Ісус сказав йому: Стань видющим! Віра твоя врятувала тебе.
43. І він зараз же прозрів і пішов за Ним, і прославляв Бога. І увесь народ, бачивши це, складав хвалу Богові.