Мир вам и дому вашему
Войти   Зарегистрироваться   Чат
Поиск по сайту:
Служба християн у Збройних силах 03.11.2009
[ Армия, милиция ]

Служба християн у Збройних силах

Чернівці, 24.02.08

КОМЕНТАР ДО ПРОЧИТАННЯ

Даний матеріал є листуванням двох християн. Ведеться діалог твердження - коментар – відповідь на коментар. Все це в одному тексті. Щоб розрізняти слова різних авторів, текст написаний різним кольором.


Оригінальний текст написаний чорним шрифтом

Коментарі опонента до оригінального тексту написані синім
Відповідь автора оригінального тексту на коментарі опонента написані червоним


Вступ

1. Ми розглянемо питання, стосовно якого немає прямого повеління. Чи може християнин або християнка служити у збройних силах?
2. Результати опитування.
3. Чому?

I. Аргументи проти служби в збройних силах

та проти служби в охоронних структурах, міліції. Також проти смертної кари Смертна кара – це інше. Держава має повноваженні від Бога на це, питання в тому, чи може християнин приймати в цьому участь?

1. Не можна вбивати (Як. 2:11; 1 Кор. 6:9-11). Можливо, варто розрізняти вбивство (за СЗ за нього було покарання) і винесення вироку (яке за СЗ приписувалося) коли за рішенням державних органів у евреїв було теократичний уклад суспільства, це не зовсім одне і те ж людину повинні були вкаменувати звичайні люди. Цей аргумент тоді забороняє і смертну кару, але Павло говорив інше Рим 13:4, Дії 25:11 Смертна кара – це інше. Держава має повноваженні від Бога на це, питання в тому, чи може християнин приймати в цьому участь? Звичайно, „не можна вбивати” – досить абсолютний вислів, тому його потрібно розуміти в контексті питання, що розглядається. Мова не йде про вбивство тварин тощо. Мова про те, чи прийнятно для Божої дитини брати в руки зброю, щоб вбивати за наказом світської влади.
а) Задача збройних сил нерозривно пов’язана із фізичним знищенням людей. Прямо чи не прямо: чи стріляєш з танк, чи ремонтуєш його. Ми не маємо права забирати інше життя. Коли риєш окопи «своїм», чи служиш в стройбаті, то швидше мова йде про збереження життя. А коли працюєш на горілчаному заводі на конвеєрі, де розливають спиртне в „чекушки”, а не в півлітровки, мова йде швидше про служіння на благо людям, адже ти сприяєш зменшенню вживаної дози Це принцип: „я не крав, я лиш на шухері стояв”.

б) Виключення, можливо, медична служба.

в) Вбиваючи людину, ви певною мірою берете на себе відповідальність за її спасіння (відбираєте можливість навернутись). Цікавий аргумент, Бог тоді теж я б не рівняв людину і Бога: різні можливості, різні статуси... бере на себе відповідальність за всіх, кого Він забрав, хоча Він і знає їх серця а чому ти написав слова про знання сердець людей? Напевне це одне з того, що відрізняє юдину від Бога, гончаря від горшка. Коли людина помирає в будь-якому свідомому віці, то вона вже могла навернутися до Христа до цього, а чи зробила вона це? треба бути Богом, щоб відповісти на це питання. В тому то й різниця між людиною і Богом: він знає, Він може приймати рішення, Він Бог! Крім того, Господь допускає смерть людини (Мат 10:28-31), то чи означає це, що Він теж бере на себе частину відповідальності? Брате, як ти уявляєш собі „відповідальність” Бога? Яка відповідальність горщечника перед горшком? Хіба, коли ворог Чий ворог? У християн, по суті, не має бути ворогів, окрім сатани і його анголів. Люди – лише знаряддя в його руках. Як я розумію, саме це і намагається пояснити, ні таки пояснює Павлов Ефес. 6:10-16. вбиває співгромадян, ми не несемо таку саму відповідальність, що вони могли жити і прийти до Бога? Навіть „неозброєним” оком бачу в цих словах принцип, що згадується в Рим. 3:8: давайте вбивати (робити зло), щоб нам зло не зробили (не вбивали). Хіба коли держава не дбає за мою сім’ю і я краду в держави... Звичайно, багато залежить від того, чи бачить людина вбивство злом.

2. Принцип любові не дозволить працювати на знищення і силу.

а) Ми маємо заповіді любити:

1) ближнього, як самого себе.

2) ворога (Матв. 5:44,45). Тут сказано любити ворогів своїх. Тих людей, проти яких можуть бути налаштовані наші емоції, щоб ми ці емоції забрали геть, і відповідали любов’ю на образи. Але нам не сказано любити ворогів Бога. Я не зовсім зрозумів цю думку, тому, будь ласка, напиши мені список категорій людей, яких ми можемо не любити (маємо право), або навіть повинні не любити (зобов’язані).
б) Сутність любові? Любов не чинить зла (Рим. 13:8-10). Тож стріляти і любити одночасно буде важкувато. Згоден. Хоча, коли ворог прийде і буде вбивати на очах дітей, ґвалтувати дружину, палитиме дім і таке інше, то як в моїй бездіяльності буде проявлятися любов до дітей і дружини? Одна з відповідей в останньому реченні цього абзацу. Сказано, що немає більше любові, ніж покласти життя своє за когось. Один принцип не повинен суперечити іншому, порушувати інший. Очевидно, заступитись потрібно, навіть ціною життя. Але при цьому не потрібно порушувати іншого. І якщо, наприклад, вбивство є гріхом у даній ситуації, то це означає що моє заступання має певні межі, і вбити нападника означає переступити їх. То хай чоловіка першого вб’ють, а далі що? А далі, скоріше за все, така сама доля чекає на інших. Як гадаєш, християни перших століть знали про те, що життя за ближніх потрібно класти і піклуватись за ближніх? Звичайно, не все, що робили віруючі навіть перших століть, є абсолютно вірним. Але для мене це є великим прикладом того, що таке християнський дух, дух Христів (Матв. 12:19,20). Але в той же час я розумію, що якщо буде Владиці угодно, то Він або захистить сімю, або забере її до Себе, де буде краще всім. Саме так: або Бог дасть сили перенести випробування, навіть ціною життя залишитись вірними, або змінить обставини Матв. 24:22б. Взагалі, нам потрібно намагатись зрозуміти слова Божі і змінювати свій світогляд „під них”, а не навпаки: змінювати Слово під свій світогляд. Я не звинувачую тебе в цьому, чи натякаю, зовсім. Але природно, що ми нерідко намагаємось так зробити, частіше підсвідомо, виходячи з уже усталених позицій.

3. Служба в збройних силах передбачає присягу, клятву.

а) В чому сутність присяги? Зобов’язання повністю виконувати волю командирів; стовідсоткова покірність; навіть життя віддати.

б) Але така клятва суперечить деяким речам:

1) Сказано, що не можна клястись: Матв. 5:33-37; Як. 5:12. Значення слова (3660): „клясться, давать клятву, клятвенно обещать или заверять”. Цікава тема клятви. Сам Павло говорив слова, дуже схожі на клятву Рим 1:9, уточни посилання і ще одне посилання забув, Сам Господь клявся, правда то було за СЗ. Можна було б ще згадати обіцянки людей, що беруть шлюб. В сенсі, теж не можна, значить, клястись у вірності.

2) Добровільно стаєш рабом, виконуєш не свою волю.

  • Ставши християнами, ми стали власністю Божою. Даючи клятву людям чи державі у їх особі, передаємо себе під панування людське. Оце аргумент, звучить як Кенет Ховінд , він щось подібне на записі говорив. буду вдячний за коротке інформування: хто це? що говорив? Але ж Сам Бог наказав коритися владі в тій мірі, наскільки це не суперечить Божим законам. І наскільки не суперечить те, про що йдеться? І панування людське повинно бути над нами, бо і рабам було наказано залишатися рабами, хоча вони були вже дітьми Божими. Якщо так ромірковувати далі, то можна сказати, що жодним законам не можна коритися, бо передаємо себе під панування людське. В даному випадку слід уточнити значення слова панування. Звичайно, певною мірою начальник на роботі є моїм паном. Але ж ми не говоримо про абстракції, а про конкретний вид панування, який передбачає повну покору людині, навіть готовність без заперечень покласти своє життя по чиїсь команді (мені в армії замполіт казав, що у мене більше влади, ніж у директора великого заводу, тому що я маю право наказати померти 30 людям, а директор не має права навіть одну людину на смерть послати).
  • 1 Кор. 7:23: „Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!” Ми куплені з духовного рабства, а не фізичного, земного, тому і не повинні повертатися в духовне, а не фізичне. Звичайно. На твою думку підкорити своє життя людині до такої міри, щоб вбивати за наказом і бути готовим померти за наказом (часто невідомо за що, як, наприклад, помирали в Афганістані, виконуючи „інтернаціональний обов’язок”) це ніяк не пов’язано з тим, про що говорить Павло? До речі, я хотів включити в заняття в цей пункт ще одну ідею, але не зробив цього, щоб вкластися в час. Мова йде про залежність (1 Кор. 6:12). Звичайно, з одного боку ми залежні від багатьох речей. Але ми не повинні бути залежними на стільки, щоб не належали собі у своїх рішеннях.
4. „Золоте правило” говорить проти зброї в руках християн (Матв. 7:12). Скажу чесно, може з натяжкою , що я хоті в би щоб мене пристукнули перше, ніж я відпаду від Бога і піду в сусідню країну бити «москалів» чи кого там ще. Тоді можна йти служити з умовою, що будеш стріляти лише в тих, хто так само з натяжкою буде хотіти, щоб його пристукнули перше... (далі по тексту). Цікаво, як таке реалізувати на практиці? Звичайно, можна сказати: „А чого це він прийшов на мою землю? А чого це...” Але мова не про „нього”, а про мене, як християнина.

5. Християнський дух – дух смирення та лагідності, а не фізичної протидії.

а) Коли хто з християнських лідерів Н.З. закликав брати зброю? Сила фізична – не той інструмент вирішення проблем, який дає Бог. Господь дуже мало говорить про армію і таке інше, Він не для цього прийшов. Проблеми, які вирішував Господь, не фізичні, тож і методи їх вирішення не фізичні. В корені не згідний. Дуже часто християни і їх лідери були в ситуаціях, які вимагали приймати рішення: відповідати силою на силу, чи ні.
Проблеми, з якими стикаються християни, дуже часто не можуть бути не фізичними. Але ти правий в тому, що їх вирішення найчастіше знаходиться в духовній царині. Приклад: 1 Кор. 6:7.

Тобто ти сам сказав те, що є поясненням, чому християни не можуть брати в руки зброю.

б) Характер християнської війни не виражається у фізичній силі:
1) 2 Кор. 10:3-5; Ефес. 6:10-17; Об’явл. 13:10 ← Матв. 26:52.
Чому цей пункт залишився без коментарів? Я вимагаю коментарів!!!
2) Найбільше, як протидіяли християни в Н.З. – втікали, ховались. Не тільки. Павло використав своє право на державний захист, коли відкликався до кесаря. Добре, а до чого тут це? Мова йде про те, що християни займали пасивну позицію в плані своєї реакції на загрозу для них. Крім того, обговорення ведеться не про переслідування християн, а про напад на державу. Яка різниця? Сутність та сама: загроза для життя чи свободи самій людині та її ближнім. Питання: як в такій ситуації, коли існує така загроза, мають поводитись християни? Відповідь, як бачу з Писання: лагідність, смирення, покора, але не удар на удар, не око за око.
в) Принцип непротивлення: Матв. 5:38-41. Цікаво і про це подумати. Текст сумніву не викликає, але те як ми його розуміємо. Якщо продовжити далі розвиток подій в цьому ключі розуміння, вийде так: дружину ґвалтують, а ти не протився, допоможи, бо сказано ж і сорочку віддати, і щоку підставити, а потім ще й подякуй, адже християни повинні бути до всіх привітними. Бррр, аж неприємно про таке писати. В тексті цього немає. Мені буде цікаво послухати, як використовуючи усі знання герменевтики, знайдуть пояснення, що цей уривок не слід розуміти буквально, що це образна мова, чи на кшталт того, що насправді коли б’ють – давати здачу, та ще й так, щоб мало не показалось. Я буду чекати цих пояснень
г) Принципи Рим. 12:17-21. (4 окремих ідеї). Не мститися, і не платити злом за зло. Краще і не скажеш. Якщо солдат воює, щоб відомститися за дідуся, чи ще за щось – гріх.
А що стосовно 18 віршу? „Коли можливо, якщо це залежить від вас, живіть у мирі зо всіма людьми!” Залежить від мене, брати гвинтівку в руки, чи не залежить?
А що стовно 20 віршу? „Отож, як твій ворог голодний, нагодуй його; як він прагне, напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову” Я буду чекати пояснень, чому ці слова означають, що ворога потрібно (можна) вбивати.

д) Приклади наслідування: Ісус, Степан, інші християни.

II. Аргументи ЗА службу в збройних силах

1. Потрібно виконувати закони держави. (Але: Дії 4:19; 5:29).
2. Іван Хреститель не забороняв (Лук. 3:14).
а) Роль Івана? Підготувати народ, а не створювати революцію. Пророк, а не революціонер. Христова революція – з середини, а не ззовні.
б) Таким чином можна виправдати і рабство, адже Павло наставляв християн-рабів бути слухняними своїм панам.
3. Війни Старого Заповіту, Бог Сам давав наказ воювати. Але ми маємо Н.З., Автор якого казав: Ви чули що сказано, А Я кажу вам...

4. Якщо нікому не можна служити в армії, то хто захищатиме?

а) Принципи, про які ми говорили (Матв. 5; Рим. 12), є дійовими що на рівні особистості, що на рівні народу.

б) Не скидаймо з рахунку Бога. В Його руках зробити так, що не потрібно буде захищатись. Приклад: євреї у вавилонському полоні (будували доми, садили виноградники тощо).
в) Врешті-решт, справжня віра каже: краще померти, але догоджаючи Богові (троє товаришів Даниїла; християни 1-го століття; навіть „С.Є.” стосовно переливання крові).
5. Турбота про ближніх заповідана (1 Тим. 5:8). Так, але ця турбота не повинна переходити певні межі. Якщо хтось хоче загарбати Україну, це ще не означає, що мені можна брати зброю і вбивати нападників, порушуючи усі попередні принципи. Ця турбота може виразитись в тому, що я дбатиму про своїх ближніх у межах християнської моралі.
6. Дозвіл бути на службі у Рим. 13:1-7; 1 Пет. 2:10-17. Про Божого слугу з мечем говориться у позитивному ключі, з чого витікає дозвіл на службу.
а) Але ж одні біблійні принципи не можуть суперечити іншим, має бути пояснення.

б) Один з варіантів: Бог використовує для Своїх цілей невіруючих.

1) Приклади з С.З. на рівні цілих народів і особистостей (Кір названий пастирем)
2) Рим. 9:21-24; 2 Тим. 2:20. Прийшла думка, чи Корнилій після навернення залишив армію? А тюремний сторож? Під час заняття я казав, що про це невідомо. В чому я впевнений особисто: якщо людина навертається до Бога, буде водитись Духом Божим, то з часом вона буде розуміти такі речі, і ніщо у світі не змусить її брати в руки зброю. Хіба що в ситуаціях, коли вона не може себе контролювати, коли плоть буде брати гору над духом.

Висновки

1. Є певні принципи, які скоріше говорять про те, що АК і Біблія не сумісні.

2. Але немає прямого повеління стосовно служби в збройних силах.

а) В Ц.Х. є пацифісти і є ті, хто вважає службу в армії прийнятною для християн.

б) А це означає що дане питання є особистим питанням кожного.

1) І в такому разі, дуже важливо: ми не можемо нав’язувати один одному своє бачення.
2) „Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це. Та до чого дійшли ми, поступаймо в тім самім далі” (Фил. 3:15,16).
3. Тому, якщо брат не привітав сестру з 8 березня, тому що вважає, що це свято є політичним, а для нього політика „табу” – не ображайтесь. Так само нехай сестра, для якої 8 березня не є святом, не ображається, якщо брат, для якого 8 березня не політичне свято, а свято весни та жінки, привітав її.

4. А що скажемо про 23 лютого?

  << Вернуться

2736954 (+2982)
80
0
53, 27
(С) 2008-2024, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру
Размещено в дата центре компании dline.ua