Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
ТЕСТ 07.02.2009
[ Жизнь христианина ]

ТЕСТ

 “Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути” (2 Кор. 13:5). Пропонуємо дуже простий невеличкий тест, що складається лише з трьох запитань та аналізу відповідей на них.

1) Що для вас є найголовнішим у вашому житті?

2) Назвіть конкретні речі, що для вас є найважливішими упродовж усього тижня.

3) Назвіть конкретні речі, що для вас є найважливішими упродовж кожного дня.

Пропонуємо проаналізувати ваші відповіді.

1. Що для вас є найголовнішим у вашому житті?

Звісно, у житті є багато важливих, навіть дуже важливих речей. Але що для нас, як дітей Божих, є найважливішим? Уявіть, що вам потрібно дати відповідь на це запитання одним словом. У такому разі, яке слово ви б вибрали? Певно, багато б християн сказали: “Бог”, маючи на увазі пізнання Його волі та життя згідно з нею, й в результаті спасіння у вічності (Матв. 6:33: “Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його…”; Екл. 12:13: “Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині!”; Фил. 3:8-11: “Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих”; Гал. 2:20: “І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе”; 1 Пет. 1:9: “бо досягаєте мети віри вашої спасіння душам”).

Але наше життя плине в часі, бо воно складається з годин, днів, тижнів, років… Тому, якщо ми дійсно визначили для себе сенсом життя служіння Господу, це якимсь чином має обов’язково виявлятися упродовж годин, днів, тижнів, років…

2. Назвіть конкретні речі, що для вас є найважливішими на протязі всього тижня

Тиждень, сім днів, є тим загально прийнятим виміром часу, існування якого не можливо пояснити відокремлено від Божого Слова. Розподіл часу на дні, місяці, роки пов’язаний з обертанням Землі навколо Сонця. А такий проміжок часу, як тиждень, неможливо пояснити з наукової точки зору. Тижневий відлік встановлений Творцем неба й землі, тому що Він шість днів створював світ, а на сьомий спочив (Буття 2:3; Вихід 20:11). Як Творець, Бог має незаперечне право вказувати на те, як ми повинні жити взагалі, і кожен тиждень зокрема.

Серед семи днів тижня один є особливим, Господнім (Об’явл. 1:10). Це той день, коли Божі діти збираються на свято поклоніння своєму Небесному Отцю, щоб віддати Йому належну шану та честь. Господь визначив для цього перший день тижня, цебто неділю (Дії 2:42; 20:7; 1 Кор. 16:1,2). Очевидно, найголовнішою подією тижня має бути побачення з Богом у зібранні святих. Саме там Господь хоче бачити в той час кожну Свою дитину (Євр. 10:25). Адже кожна Божа дитина є священиком (1 Петра 2:9; Об’явл. 1:6). А яку роль виконують священики? Служать Господу, а тому ми повинні пам’ятати – наша відсутність у зібранні під час служіння Отцеві є для Нього образою та проявом нехтування нами одним з найпочесніших привілеїв.

Очевидно, якщо ми дійсно цінуємо Господній день, і поклоніння Богу є для нас дуже важливою справою, то ми будемо планувати свої справи так, щоб з Божою допомогою мати змогу прийти до Нього та виявити Йому свою любов, шану, благоговіння. Так само очевидно, якщо ми у своїх планах пересуваємо зібрання з першої позиції на інші місця, то насправді для нас є справи важливіші, ніж служіння Господу. А тому як можна говорити, що найголовнішим у нашому житті є Бог, якщо для нас поклоніння Йому є справою другорядною?

Також, якщо ми любимо Господа понад усе (а без цього просто не можемо бути Його дітьми, Матв. 10:37,38: “Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний. І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний”), то “ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!” (1 Ів. 4:21). Одне від одного невіддільне! Реальність така, що “коли ж ходимо в світлі” то “маємо спільність один із одним” (1 Ів. 1:7). Ця любов та спільнота будуть виявлятися у бажанні спілкуватися один з одним: щоб підтримати одне одного, допомогти зростати у вірі, навіть просто чимось допомогти при потребі. Можливість спілкування є у ті дні, коли церква збирається разом. Але Отець хоче, щоб Його діти спілкувалися поміж собою постійно (“Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься Сьогодні, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха”, Євр. 3:13).

Усвідомлюючи ці прості речі, ми будемо планувати постійно спілкуватися з Божими дітьми. Фактично, бажання бути разом з святими завжди буде прагненням наших сердець, тому що приноситиме радість й насолоду (Пс. 133:1; рос. 132:1). Але якщо буденні справи постійно є причиною відсутності спілкування одне з одним, і через це ми не плануємо віддати якийсь час для спільності одне з одним, то як ми можемо стверджувати, що Господня воля є найважливішою справою нашого життя?

3. Назвіть конкретні речі, що для вас є найважливішими на протязі кожного дня

Безумовно, піклування щодо задоволення своїх фізичних потреб та потреб членів своєї родини є серйозною справою і займає важливе місце у житті кожної людини. Це природно (2 Сол. 3:10; 1 Тим. 5:8; Ефес. 4:28). А як стосовно речей духовних? Чи знаходимо ми місце для них упродовж 24 годин кожної доби нашого життя?

Господь очікує від нас, щоб ми віддали себе Йому (2 Кор. 8:5: “І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої”), а це означає, що християнство – не частина життя, а все життя! І це життя мають наповнювати певні речі, яким є місце кожного дня. Наприклад, молитва (1 Сол. 5:23), вивчення Божого Слова (Дії 17:11). Названі речі є засобами спілкування з Богом: через молитву ми звертаємось до Господа, а Він до нас промовляє через слово правди, через Біблію. Тому, якщо дійсно серцем нашого життя є Господь, то ми будемо бажати Його керівництва постійно – кожної години кожного дня.

У тому разі, коли молитва стає просто ритуалом перед їжею, а вивчення Біблії – вправою під час зібрання, очевидно, що заява про те, що найголовнішим у житті є Бог лише заявою й залишається. Уявіть собі, що того Дня Господь почує від нас освідчення у любові до Нього і до Його слова, Він скаже нам: “Чому ж тоді за все життя ви так і не прочитали Біблію повністю, та згадували Мене в молитві лише тоді, коли вам ставалося зле?” – яку ж тоді відповідь ми дамо? І чи може бути хоч одна підстава для виправдання?

Висновок

Якщо насправді для нас Бог, Його Слово і Його святі не є головними кожного дня та кожного тижня, то вони не посідають належного місця й в усьому нашому житті.

Як знати, чи стосується це саме мене? Мабуть серце кожного з нас знає правдиву відповідь. Але також існує можливість обманюватись (Як. 1:16; 1 Кор. 6:9; 15:33; Гал. 6:7). Тому давайте перевіримо кожен себе, відповівши на запитання – чи можете Ви сказати, що не пропустили жодного зібрання за останній рік? Можете пригадати, коли провідували братів та сестер, щоб спілкуватися з ними? Коли останній раз морили свою душу в пості та гнули її, як очеретину, в молитві? Що відкрив вам Бог корисне й цікаве з Його Слова за останні дні?

Звісно, можуть існувати різні причини, через які на запитання попереднього абзацу відповіді не будуть позитивними. Серед них навіть поважні. Але якщо Ваші відповіді негативні, спробуйте проаналізувати, чи дійсно причини, які змушують Вас дати такі відповіді, є поважними в очах Бога? Наприклад, стосовно зібрання: якщо я не поклонявся з церквою, тому що себе погано почував, чи дійсно я себе почував погано у такій мірі, що у робочий день не пішов би на роботу? Або, та справа, ради якої я залишив зібрання, не могла б почекати до понеділка, чи ж не міг я б перенести її на суботу? Чи була б причина, по якій я не прийшов на зібрання, поважна в моїх очах, якщо б по цій причині не прийшли на зібрання пастирі, євангелісти?

Випробовуйте самих себе, чи ви в вірі, пізнавайте самих себе. Хіба ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки, що ви не такі, якими мали б бути” (2 Кор. 13:5). Ми плекаємо надію, що тест, який був запропонований, послугує кожному з нас випробувати себе. І якщо висновок – ми “не такі, якими мали б бути”, давайте будемо з Божою допомогою та братською підтримкою в любові змінюватися на краще, щоб останнього дня ми змогли пройти Божий тест.

Дмитрий Галюк


  << Вернуться

Случайные публикации
Случайные фотографии
1477304 (+445)
29
2
17, 10
(С) 2018, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру