Мир вам и дому вашему
Поиск по сайту:
“Щоб зростали в благодаті” 23.02.2009
[ Жизнь христианина ]

“Щоб зростали в благодаті”

Речення, винесена в заголовок, відображає Божу волю стосовно духовного життя святих (2 Петра 3:18). Це означає, що тема духовного зростання є важливою, й повинна бути актуальною для кожної Божої дитини. Що ж це таке, – духовне зростання? Звернувшись за відповіддю до Божого Слова, ми переконуємось, що це не справа одного дня й однієї дії. Духовне зростання є певним процесом вдосконалення (до Євреїв 6:1), що включає в себе декілька різних ланок, і триває все життя.

Зростання починається з народження і неможливе без нього. Це навіть не потребує доказів, і ми мусимо з цим погодитись. Для того, щоб виросла якась рослина, потрібно щоб спочатку проросла насінина цієї рослини. Так само й духовне зростання, – воно не можливе без духовного народження, народження згори (Івана 3:3-8).

Але самé народження ще не є зростанням. Після того, як насіння проросло й з’явилась нова рослина, вона потребує живлення, яке відбувається завдяки кореню. Роль кореня в духовному зростанні відіграють знання Божої волі, яке ми отримуємо через Боже Слово. Як сказав один брат, ми повинні знати Христа й Його вчення. Знання Святого Письма являється основою зростання, тому що Боже Слово є духовною їжею (1 Петра 2:1-3; до Євреїв 5:11-14).

Разом з тим, вкрай необхідно відмітити страшенну помилку, яка часто знаходить місце в серцях християн, а саме: багато хто впевнені, що знання Біблії і є духовним ростом. Тобто, у свідомості багатьох братів та сестер накопичення біблійних знань ототожнюється з духовним зростанням. Якщо Божі діти так вважають, сатана може йти на пенсію, тому що він вже домігся своєї мети (Луки 8:12; 1 Петра 5:8). Перефразовуючи брата ми скажемо, що знати вчення Христа ще не означає знати Христа. Ось доказ недостатності одних лише знань для духовного росту: написано, що знання без любові надимають (1 до Коринтян 8:1,2). Також зверніть увагу на двох людей, що слухали слова Ісуса, й знали їх, але їх життя дуже різнилося одне від одного (Матвія 7:24-27). Наразі подальші ланки або етапи процесу духовного зростання, які ми згадаємо, доводять, що просто знання Божого Слова замало. Наприклад, багато людей чули й знають про те, що Ісус Христос воскрес із мертвих, але вони у це не вірять. Це приводить нас до визнання, що віра також є складовою частиною духовного зростання.

Якщо знання – це корінь, то віра, переконання, є стовбуром у процесі росту. Згідно Божого визначення віри (до Євреїв 11:1), ми повинні розуміти, що віра – це якість, яка надає реальності тому, на що ми надіємось, але не можемо бачити власними очима. Тільки в такому разі “ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме – дочасне, невидиме ж – вічне!” (2 до Коринтян 4:16-18). Боже Слово не принесе ніякої користі людям, якщо воно не буде розчинене їхньою вірою (до Євреїв 4:2). Сáме переконання (віра) роблять для віруючих реальними Бога й сатану, небеса та гієну, праведність та гріх. Для багатьох людей назване – це казка, а для нас реальність, тому що християни це не просто ті, хто знають, але й ті, хто вірять.

Та навіть і переконань замало для того, щоб відбувалось духовне зростання. Ми читаємо про людей, які увірували, але у них не вистачило чогось, щоб реалізувати свою віру (Івана 12:42,43). У них не вистачило натхнення, тому без натхнення неможливе духовне зростання. Творчим людям для реалізації їхніх здібностей потрібне натхнення. Навіть словник, подаючи значення цього слова, каже, що натхнення – це прилив творчої сили. Натхнення у вірі – це реакція на Боже Слово у вигляді твердої налаштованості жити згідно переконань, це любов до Бога й подяка Богові за Його любов. Натхнення, це ревність і вогонь у серці (до Римлян 12:11; Єремії 20:9), це особливий дух (Івана 4:23,24). Продовжуючи проводити паралелі з ростом рослини, скажемо, що натхнення, це є листя на ній. Без листочків рослина загине, тому що не відбуватиметься процесу фотосинтезу, необхідного для життя. Так само й без натхнення ми не зможемо зростати духовно.

Але й натхнення не є кінцевою ланкою процесу духовного зростання. Існує певна річ, без якої і слухання Слова, і віра, і натхнення не матимуть ніякої користі для наших душ. Маються на увазі духовні плоди. Фактично все, про що ми говорили раніше – знання Слова, віра, натхнення є лише засобами на шляху до приношення плодів.

Згадайте приклади, якими Ісус навчав правді. Головна ідея багатьох з них пов’язана саме з приношенням плодів. Наприклад, фігове дерево усохло тому, що на ньому бракувало лише одного – плодів(Марка 11:12-14,21). Принцип розпізнавання фальшивих вчителів та пророків також пов’язаний з плодами (Матвія 7:15-23). Коли Ісус розповідав про майбутній Суд, Він дуже часто говорив про людей, які не приносили плодів: нерозумні діви, у яких не вистачило оливи, людина з одним талантом, люди, які не нагодували голодних, не напоїли спраглих, не вдягнули нагих і т.д. (Матвія 25).

Дуже доречно буде згадати уривок, записаний в євангелії від Івана 15:1-8, який закінчується словами: “Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої”. Врешті-решт все наше життя повинне бути плодом, який складається з конкретних діл на Божу славу, що ми робимо кожного дня. У будь-кого з числа дітей Божих є підстави червоніти, згадуючи певні моменти безбожного життя. Власне, про це й говорить апостол Павло у посланні до Римлян 6:20-22: “Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведності. Який же плід ви мали тоді? Такі речі, що ними соромитесь тепер, бо кінець їх то смерть. А тепер, звільнившися від гріха й ставши рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець життя вічне”.

І знання і віра і натхнення нічого не варті, якщо вони не ведуть до наповнення життя конкретними богоугодними ділами. Замислимось, чи даремно Ісусові листи до християн в азійських церквах на початку мають усі однакові слова: “Я знаю діла твої…” (Об’явлення 2:2,9,13,19; 3:1,8,15)? Якщо наше життя буде наповнене плодом Святого Духа (до Галатів 5:22-25), то саме це говоритиме про наше духовне зростання.

Особисто мене можна зарахувати до когорти тих, кого називають вболівальниками – хоч я й не є “фанатом”, але мені подобається спостерігати футбольні матчі. Я вболіваю за нашу збірну команду України. Інколи, у випадку поразки, мені доводилось чути виправдання тренерів. Мовляв, спортсмени у нас дуже добрі – фізично підготовлені, і технікою володіють чудово, прекрасно розуміють тактику гри, морально налаштовані на перемогу. Але, кажуть тренери, одного їм бракує – завершального удару по воротах. І кожного разу це змушує мене посміхатись, як мабуть і вас зараз. Адже, якщо відсутній результат, то яку ціну має техніка й фізична підготовка, розуміння тактики та налаштованість на перемогу?

Наразі доречно згадати, як один брат сказав: “Ми можемо знати про те, наскільки важливо бути готовим віддати все і всього себе, свій маєток, свої вчинки, слова, думки, своє серце, свої сили і свій час заради Господа і Євангелії (Луки 14:26-33), ми можемо вірити в це, ми можемо хотіти це робити, але так і не спромогтися для цього. Чи спасе нас таке знання, чи така віра, чи таке бажання?” Очевидно – ні, так само як не може бути духовного зростання без приношення плодів.

Отже, ми дізнались що духовний ріст – це процес, який має свої етапи, окремі ланки, а саме: духовне народження, знання Божої волі через науку Христову, беззастережна віра Слову, натхнення на служіння в побожності та страху Божім, приношення плодів. Слід зауважити важливу деталь – усі ці частини ростуть разом одночасно, так само як дерево з корінням, стовбуром, листочками та плодами. Ріст однієї частини допомагає іншій, тому що вони взаємозв’язані. Тому вкрай важливо приділяти належну увагу кожній ланці процесу духовного зростання.

А тепер запитання до Вас – що буде результатом того, що Ви прочитали цю статтю? Чи допоможе це Вашому зростанню? Ви отримали певну інформацію. Якщо Ви оцінили її як таку, що відповідає Біблії, чи стає це Вашим переконанням? І якщо Ви вірите в це, чи народжується у Вашому серці натхнення жити згідно Ваших переконань? І, нарешті, чи Ваш намір матиме достатню силу, щоб Ваша віра буде здійснена на практиці, у щоденному житті? Чи дозволите Ви Богу керувати своїм життям для Його слави? Він цього бажає (2 Петра 3:18)!

Коли я особисто розмірковую про духовне зростання, досить часто згадую випадок, який трапився з моєю сім’єю років десять тому. Наша донька була ще зовсім маленькою, вона захворіла і нас направили на обстеження до Києва. Так вийшло, що ми мусили провести одну ніч на залізничному вокзалі в кімнаті матері та дитини. Освітлення було тьмяним, і тому нам з дружиною здавалось що жінка, яка розташувалась на сусіднім ліжку, мала таку саму малу дитину. Серце обірвалось що у мене, що у дружини, коли ми дізнались, що та дитина не маленька за віком. Жінка також приїхала до Києва на лікування, – її дитина не росла взагалі. Я впевнений, що в багатьох людей обірветься серце від цього, особливо якщо уявити, що це рідна дитина. Але що могла зробити та мати та її дитина?

А тепер уявіть, – що відчуває Небесний Отець, коли бачить, що Його діти не ростуть? Що Він буде з цим робити? Що ми будемо з цим робити?

Дмитрий Галюк


  << Вернуться

1972985 (+17)
21
1
10, 10
(С) 2020, Церковь Христа (Христова) г. Киев.
Комментарии, замечания, пожелания и предложения адресуйте нашему вебмастеру