Камінь чи хліб?

“Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину? Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!” (Матвія 7:9-11). Жоден батько не дасть своєму голодному сину камінь чи змію замість хліба чи риби. Христос цим підкреслює, наскільки хоче Отець Небесний давати Своїм дітям дари благі, і хоче, щоб ми цілком довірилися Небесному Отцю і не сумнівалися, що Він про нас завжди подбає.

Але іноді нам здається, що Господь дійсно посилає замість «хліба» «каміння». Однак насправді Бог посилає нам різноманітні «не прошені» обставини, щоб в результаті ми одержали щось навіть краще від того, що ми в Нього просили. Невідомий автор про це сказав так:

Я просив здоров'я, щоб чинити великі справи – мені була дана хвороба, щоб я чинив справи більш великі.

Я просив у Бога сили, щоб досягти нових вершин – Бог дав мені слабість, щоб я навчився слухняності.

Я просив багатства, щоб жити щасливо – мені дана була убогість, щоб жити мудро.

Я просив сили і слави – мені дана була неміч, щоб я знав, як мені потрібний Бог.

Я просив усього, щоб радіти життю – мені дане було життя, щоб я всьому радів.

І я не одержав нічого, що просив, але зате все, на що сподівався.

На всі свої молитви я одержав відповідь, хоч так бажав зовсім іншого.

І Бог благословив мене більше всіх людей.

Бог завжди дає нам те, що для нас буде найкраще!

Річард де Гаан

Зв'язок з Богом

“Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу, ліпша бо милість Твоя над життя, й мої уста Тебе прославляють!” (Пс. 62:3,4)

У своїй книзі “Об'єкти любові” письменник, віруюча людина, розповідає, як Бог вів його, навчаючи особистим стосункам і палкій любові. Ще маленьким хлопчиком він несподівано втратив матір, яка загинула в автомобільній катастрофі. Через душевну травму хлопець закрився від усіх, в тому числі й від Бога. Через кілька років він прийняв Ісуса як свого Спасителя і почав вникати в християнське вчення. Але в ті дні стосунки юнака з Богом, за його словами, характеризувались як, “скоріше пліч-о-пліч, ніж серцем до серця – важливі, але не близькі”.

Чи ви почуваєтесь сьогодні саме так? Можливо, трішки розмовляєте з Богом, читаєте Його Слово, але не маєте полум'яності у стосунках з Ним? Такої, яку Давид оспівує у Пс. 62? Автор книги пропонує кілька порад, як прибрати ті перешкоди, що заважають такій близькості з Богом. З них можна виділити дві головні ідеї:

1. Живіть чесно. Відкривайте щиро Господу свій біль від втрат і визнавайте гріхи та падіння. “Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас. Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні!” (Як. 4:8; 1 Ів. 1:9).

2. Розмірковуйте над Писанням; вірте, що воно говорить про Божий характер, про Його велику любов до вас. “Ліпша бо милість Твоя над життя” (Пс. 62:4; також див. Пс. 138; і Ефес. 1:3-6).

Щоб налагодити з кимсь відносини, потрібен деякий час і зусилля – це стосується навіть стосунків з Господом.

Божий дизайн

“... в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння...” (Рим.12:4).

Бізони створені так, що для них природно нахиляти голову додолу; їхня шия має таку конструкцію, що їм важко дивитись угору. І навпаки, жирафи створені так, що їм легко піднімати голову догори; відповідно, їхня шия має таку конструкцію, що їм важко нахилятись вниз. Як бачимо, ці дві тварини, хоча й створені одним Творцем, мають дуже різні тіла, які призначені для різних цілей. Жирафи їдять листя з гілок дерев (угорі) – бізони ж смакують траву на землі (внизу). Бог подає їжу обом і не вимагає, щоб хтось із них їв так, як інший.

Коли спостерігаємо за життям тварин та людей навколо, починаємо розуміти, що Бог створив кожного з нас для особливої мети. Хтось має природну тенденцію дивитись “вгору” - бачити загальну картину, в той час як інший більш схильний дивитися “додолу” - звертати увагу на деталі. Але обидва важливі. Ніхто з них не кращий за іншого. Бог дав нам унікальні таланти й духовні дари, щоб ми могли функціонувати разом, як різні частини одного тіла.

Люди – діаманти у вінці Божого творіння. Найкраще ми сяємо не тоді, коли відображаємо свою тотожність в інших, а тоді, коли кожен з нас виконує свою унікальну функцію, яку Бог для нас задумав. “І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам...” (Рим. 12:6).

Поетичний куток

Пророк

С тех пор как Вечный Судия

Мне дал всеведенье пророка,

В очах людей читаю я

Страницы злобы и порока.

Провозглашать я стал любви

И правды чистые ученья -

В меня все ближние мои

Бросали бешено каменья.

Посыпал пеплом я главу,

Из городов бежал я нищий,

И вот в пустыне я живу,

Как птицы, даром Божьей пищи.

Завет Предвечного храня,

Мне тварь покорна там земная.

И звёзды слушают меня,

Лучами радостно играя.

Когда же через шумный град

Я пробираюсь торопливо,

То старцы детям говорят

С улыбкою самолюбивой:

"Смотрите, вот пример для вас!

Он горд был, не ужился с нами:

Глупец, хотел уверить нас,

Что Бог гласит его устами!

Смотрите, дети, на него:

Как он угрюм, и худ, и бледен!

Смотрите, как он наг и беден,

Как презирают все его!"

М.Ю. Лермонтов

- - - - -

Церква Христова м. Чернівці